|
|
|
Погода в Дроговижі
|
|
 |
|
Дані взяті з брошури по польськи під заголовком “Відомості повіту Жидачівського”
В1231 році є спомин про село Дроговеж,за часів короля Данила.На віддалі 200м від австрійських казарм,де нині спиртовий завод на узгір’ї полудневому була збудована обсерваційна вежа.З неї стражини дивились кругом,чи не наступає орда татарська.Кругом були ліси,а орди таборуючи клали огні,то з веж подавали знаки,що видно дим і тоді люди втікали і ховалися.Вежа була висотою 92 аршини і мала назву Дроговеж.До 1902 року на тому місці було ще дерево грубезне 4 метри кругом,а на вершині була таблиця з написом,але прочитати його було вже неможливо.
Трохи нижче в кітловині було село назване від назви вежі-Дроговеж.
В 1280 році було вже там 120 дворів,була церква Успенія для котрої король Данило подарував в 1286 році Фелон і Єпітрехиль.
В селі була школа бандуристів і лірників,був настоятель і вісім учнів.
На честь храмового празника (28.серпня) відбевався ярмарок від 20 липня до 2 серпня, де продавали вози,сани,упряж,бочки,матерію,кожухи і всяку посуду.На ярмарок з’їзджались довколишні купці,між якими були і Кожаневичі з-під Самбора.Вони торгували сукном і під-час ярмарку народився їх син Петро.В 1598 році батьки віддали його на науку до польського монастиря Єзуїтів.Після закінчення науки Петро пішов до козаків і за кілька років в 1605 році його було обрано козацьким гетьманом.
В 1570 році було засновано м. Миколаїв,тоді ярмарок “Роковий” перенесено до Миколаєва,однак заселювати місто люди не хотіли і тоді почали силою завозити ,кого зловили.Тому в місті були всякі племена (такі що мали скісні очі,орлиний ніс,гульку під бородою,шепелявий виговір).Були хитрі - на ріллі робити не хотіли,а копали глину і робили горшки,тому і назвали їх копачі.В місті з часом побудували три церкви(Успенська,св.Юрія і св.Михайла).
В 1630 році граф Скербеж купив околиці Миколаєва і місто.
1.Відомості про населений пункт.
1.Як зветься населений пункт.
село Дроговиж
а) Дроговизька сільська рада,Миколаївський район,Львівська область (повіт Жидачівський ,волость Дроговежи)
б) село Дроговиж лежить на північ від ріки Дністер
в) Грунт на якому стоїть село Дроговиж кам’янисто-піщаний і глинястий.
Неофіційна версія
Село Дроговеж вже в 1242 році згадувалось в історії,що написана в книжці яка в 1820 році була в Жидачівській бібліотеці ,надрукована польською мовою.В цій книзі були описані села та їх походження.В 1900 році в Дроговежи була читальня ім..Крачковського,а тодішній голова читальні Сколоздра Іван позичив в Жидачеві цю історію для прочитання громадянам.В 1242 році було 46 родин в селі,а село звалось Дроговеж тому,що на полі по лівому боці від нинішнього спиртзаводу,яке зветься “Обшир” збудували вежу висотою 92 аршини.Будували цю вежу два роки з дерев’яних колод.Будова цієї вежі дорого коштувала і тому дали назву селу Дроговеж.Згадана вежа (Дроговеж) котру збудували посеред непрохідних лісів,що й досі носять назву: Ясінь,Липа,Буковина давала знати про наближення ворогів.З вежі велося обстеження на всі сторони.Якщо ворог наближався,спостерігачі наказували ховатися від ворога.Ще перед 1900 роком бели старі громадські печатки “Дроговеж”.В селі була церква,а в 1286 році король Данило подарував для церкви Фелон і єпитрахиль.В селі відбувався щотижневий ярмарок на площі,що колись називали щепи,де до 1914 року були руїни мурів з корчми.На ярмарку торгували килимами,кожухами,сукном,яке привозили з Самбірщини торговці Конашевичі.
Дружина Конашевича Була вагітна і під-час ярмарку народила сина Петра,який потім вчився у Львові в Єзуїтській Академії,а згодом пішов у козацький табір де був гетьманом під назвою Петро Конашевич-Сагайдачний.
Офіційна назва.
Раніше село Дроговеж називали Верхньдорожне.Назва ця переведена з польської мови (Дроговеж) на українську (Верхня дорога).Читаючи назву Верхньодорожне здається,ніяк не підходить назва села тому,що село лежить в низовині.Тепер село знову має назву Дроговиж
5.Селище Дроговеж засноване ще до 1242року.Першим поселенцем був “провідник”- людина ,яка любила свою справу і досліджувала місцевість для проведення через ліси і болота дороги,що вела в напрямку до Львова.Він згодом з своїми помічниками оселився в лісі і згодом виросло невеличке селище,в якому побудували вищезгадану вежу 92 аршини (65,43 м)Поступово селище розросталося.Жителі селища були кріпаками,аж до скасування кріпосного рава.В 1848 році жителі селища побудували посеред вела пам’ятку,на камені якої написали дату і рік.Ця дата 16 травня 1848 року стала пам’яткою жителів села,які тепер дістали волю і не були кріпаками.
Основний склад населення за національністю українці.
Жителі села мають найбільш поширені прізвища Гавришко,Мельник,Кузів,Синенько, Заріцький,а також прізвиська Мисики,Гаврилові,Шуликові,Білячкові,Стасишині.
Жителі сусідніх сіл прозивають жителів с Дроговиж-копитники.Це прізвисько походить від того що в давнину в селі були ковалі,які добре кували коней,і до них приїзджало багато людей які хотіли підкувати коней.Крім цього вони займалися бондарством
Назви кутів
Щепи-місце яке колись було обсаджене фруктовими деревами (по місцевому-шепи) ,а сама площа рівна на якій росте трава,тепер болотиста місцевість на якій ростуть тополі,липи,клени
Лиса гора-місце де не було колись будинків,а земля була жовтуватого кольору,пісчана а люди орали і обробляли її.Тепер це місце засаджене різними деревами і побудовано багато будинків.
Краківське,Бодаковське-місце де колись росли будяки (бодаки) і трава,тепер побудовано будинки і посаджені сади.
В 1939 році в селі була утворена земельна громада,якою керував С.Войтович
В 1948 році був заснований колгосп,який називався ім..Т.Г.Шевченка
За селом на болотистій місцевості були побудовані будинки в яких жили багачі.Там був великий фільварок.Жителі села ходили туди працювати.Тепер це місце називають мури. І на сьогодні там залишились залишки фундаменту,кам’яні підвали.Кругом ростуть дерева:вільхи,тополі.
Сусіднє село в межах сільради-Устя.Найближчі населені пункти це Демня,Вербіж, Розвадів,які мають свою сільраду і належать до Миколаївського району.
Через село протікає річка Чорна,яка впадає у ріку Зубру ,а Зубра несе води у Дністер.
30 |
|
 |
|
|
|
|
